Жили собі чоловік та жінка і був у них єдиний син. Мати його жаліла і не змушувала працювати.
Коли син виріс, батько надумав привчити його до роботи і каже йому:
— Ти, сину, вже дорослий, щоб заробляти гроші. Тож іди працюй. А ввечері віддаси заробіток.
Син мерщій подався до матері й про все їй розповів. Мати пожаліла хлопця і дала йому карбованця, ввечері він віддав його батькові. Той, кинувши карбованця у вогонь, сказав:
— Ці гроші ти не заробив.
На другий день батько знову послав його працювати. І все повторилось. На третій день мати сину не дала грошей, говорячи:
— Йди сину працюй, бо батько все одно дізнається правду.
Хлопець цілий день працював, складав копійку до копійки. Відтак, заробивши карбованця, віддав його батькові. Той кинув гроші у вогонь. Син кинувся діставати їх з полум’я, промовляючи:
— Та їх так важко було заробляти.
Батько на це відказав:
— Тепер я бачу, що ці гроші справді зароблені.
Таким чином син привчився до праці, став добрим господарем і замінив старого батька.