Жив один чоловік із дружиною та дітьми. Та так бідно вони жили, що ні їсти, ні пити не було в них, хоч не були вони ледачими.

Одного разу чоловік надумав піти десь грішми розжитись. Іде лісом , а назустріч йому дідок.

— Здоров був, чоловіче!

— Здоров, діду!

— Куди ти йдеш?

— Іду, чи не дасть хто грошей.

— Еге! Іди я тобі дам. В тебе жінка хороша?

— Хороша.

— А діти є? Я тобі дам грошей, а ти ж мені даси матір з дітьми?

— Віддам.

— Тоді у вівторок прийдеш за грошима.

Пішов той чоловік у вівторок за грошима. Виходить до нього Ірод і каже:

— Ну, йди, — каже, — мішок наставляй.

Насипав чоловікові повний мішок грошей.

— Ну, — каже, — неси, а я прийду до тебе у середу ввечері за жінкою й дітьми.

Чоловік приніс гроші додому і не хвалиться нікому, що буде. Просяться до нього в середу два старці на ніч. А чоловік і каже:

— Я б пустив вас, люди добрі, та не пущу.

— Чому не пустиш?

— Я так бідно жив. І пішов грошей шукати. Дав мені Ірод, а я пообіцяв свою жінку і дітей віддати. Сьогодні ввечері він прийде за ними.

— Нічого, хоч і прийде, ми не боїмося, — відповіли старці.

Коли це годин у дванадцять хтось під вікном каже:

— Здоров був, чоловіче.

А старець і каже :

— Удвох добре говорить, а втрьох молотить, а четверо коліс, то буде віз, а п’ятого колеса не треба до воза.

А потім чоловікові каже :

— Є в тебе квочка з курчатами? Візьми влови та викинь йому.

Чоловік той уловив і викинув Іроду квочку, а жінку і дітей залишив вдома.

А Ірод і каже:

— Ну, щастя твоє, що так зробив.

І жінка з дітьми дома, і гроші цілі залишились.