Колись давно-давно жив один мудрий чоловік, до якого всі люди на землі зверталися за порадою.
Якось прийшла до нього одна хитра жінка і запропонувала одружитися з нею. Вона була вдовою і мала сина-красеня, якого хотіла зробити мудрим. Чоловік подумавши трохи, відповів їй:
— Я знаю, що в твоїй голові назріває щось недобре, та все-таки, я згоден з тобою одружитися.
Так вони побралися і почали жити всі разом. Та ось одного разу, коли чоловік заснув, жінка почала нашіптувати своєму синові, аби той якось перейняв мудрість від чоловіка. А як саме, вона не знала і вирішила звернутись за порадою до чаклунки, яка жила в лісі.
Чаклунка надавала їй різних трав і наказала заварити з них чай і напоїти перед сном чоловіка, а потім випитувала в нього все, про що хотіла дізнатись.
Жінка так і робила, а чоловік не здогадувався, але він задумався над тим, як це жінчин син міг стати таким мудрим. І ось, коли жінка хотіла вкотре напоїти його чаєм перед сном, він, обмінявши келихи, дав випити їй. Жінка, не підозрюючи випила, і тоді мудрий чоловік зрозумівши все, почав розпитувати в неї, що вона задумала і жінка все йому розповіла.
На наступний день він сказав жінці:
— Коли хочеш бути мудрим, то не потрібно йти до чаклунок, а треба переймати досвід від життя.
Жінка, зрозумівши, що накоїла лиха, почала проситися в чоловіка, щоб він її не проганяв, обіцяла, що буде йому хорошою дружиною.
І стали вони жити-поживати в дружбі, мирі і злагоді.