Була у батька лише одна донька, і жили вони вдвох. А були вони багатими і знаними, у селі їх поважали, і ніхто про них поганого слова не міг сказати. Ось прийшов час віддавати доньку заміж. І хто б з парубків її не побачив — відразу закохувався. Приходили вони до неї свататися, але дівчині жоден з них не сподобався. Говорила вона, що один куций, інший червоний, як буряк, а третій — високий і худий.
Батько розгнівався і сказав:
— Я віддам тебе за першого жебрака, що зайде у наш дім!
Але з юнаків ніхто не здогадався перевдягтися в жебрака. Минав час, а примхливу дівчину ніхто не хотів брати в жінки. І ось згодом прийшов один юнак, перевдягнений на жебрака, просити милостині у батька. Батько, не довго думаючи, дав милостиню і віддав дочку заміж.
Забрав молодий чоловік свою наречену і повів до себе додому. Дівчина, коли побачила, що він живе у глиняній хатинці, відмовилась туди навіть заходити. Сказала, що їй там страшно, що вона там боїться навіть залишатися, не те, щоб жити.
Юнак поміркував і сказав:
— Я подарую тобі замок.
Дівчина погодилась, але довго не чекала і знову повторила своє запитання:
— І де ж мій замок?!
А чоловік їй і відповідає:
— Зачекай, зараз буде.
І через кілька хвилин повертається зі звичайним старим заіржавілим замком і дає їй в руки. Дівчина спочатку сердилась, а потім змирилась, і жили вони довго і щасливо.