Двійко котиків здобули собі грудочку сиру. Одбігли подалі й почали радитися, як його краще поділити. Та ще й так поділити, щоб нікого не образити, щоб по правді було. Один котик і каже:

— Поділимо упоперек!

А другий каже:

— Ні, поділімо вздовж.

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, стала та й питає:

— Що тут у вас таке? Про що сперечаєтесь?

Коти їй розповіли, що не можуть сир поділити.

— Е, — каже лисичка, — це можна дуже добре зробити! Ось дайте я вам допоможу!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку надвоє, а далі й каже:

— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти.

Та й над’їла один шматочок.

— А тепер, — каже, оцей шматочок більший, треба його порівняти, щоб по правді було. Не можна, щоб комусь кривда була.

І знову над’їла. Та так рівняла, то той шматочок, то той, поки стало два зовсім маленьких шматочки.

— Ну, — каже лисичка, — оце тепер шматочки однаковісінькі.

— Ну, добре, але ж ти багацько нашого сиру з’їла. За що ти так багато з’їла? — питають котики.

— Як за що? А я ж вас поділила!