Жили собі три брати. Пішли вони у ліс дрова рубати. І забули ковганку з водою взяти. Посилають вони найменшого. А він і каже:
— Так я забуду, за чим іду.
— Нічого, — каже старший, — іди і повторюй «ковганка, ковганка», то й не забудеш.
Пішов найменшенький по дорозі, повторюючи слово «ковганка». А по дорозі йшло весілля, везли наречену. І людям вчулося, що хлопчик каже «молода поганка», а не «ковганка». І почали вони його бити. Вернувся він до братів, гірко плачучи. Брати заспокоїли і сказали, що коли другого разу по дорозі трапиться весілля, щоб він затанцював і побажав здоров’я молодим.
Пішов хлопець оп’ять. А тут навпроти нього движеться похоронна процесія. Везуть небіжчика. Хлопець затанцював і побажав здоров’я. Люди знову почали його бити, бо як можна було радіти, коли в інших людей горе. І оп’ять повернувся він до братів із сльозами. Проливаючи сльози, він повідав братам свою історію. Брати знову посміялися з нього. І надоумили, що коли таке знову станеться, хай прочитає молитву і тричі перехреститься.
Повертався хлопець знову, звернувши з тієї дороги, що йшов раніше. Та на його шляху розкинулося болото. А в цьому болоті на коні з возом застряг селянин. Хлопець підійшов ближче, зняв шапку, прочитав молитву і тричі перехрестився. Як же він здивувався, коли побачив біля себе розгніваного чоловіка. Той з усієї сили почав бити хлопця батогом.
Заплаканий хлопець знову повернувся до братів. Вони довго сміялися з свого дурненького брата. І вже давали йому нові настанови, що потрібно було взяти ціпок, схватити коня за хвоста і поганяти.
І знову вирушив хлопець додому. Ось уже близько. Аж раптом в одному з дворів чоловік смалив свиню. Хлопець забіг до двору, схопив палицю і почав згонити вже засмалену тварину.
Чоловік, не довго думаючи, вихопив палицю у хлопця і почав його лупцювати. Знову в сльозах повертався він до братів. Та вони вже йшли йому назустріч, так і не дочекавшись води.