Жили собі дід і баба. Були вони дуже бідні. Коли не було що їсти, то вони йшли у ліс і збирали жолуді.

Одного разу прийшли дід з бабою додому і принесли кошик жолудів. Поставили його у комору. Баба каже дідові:

— Лягаймо спати, а завтра я перемелю жолуді на борошно.

От полягали старі спати. Зранку прокидаються і бачать, що з комори аж до неба виріс дуб. Пробив і стелю, і дах. Баба й каже до діда:

— Лізь, діду, на дуба та натруси жолудів, а я буду збирати.

— Добре, каже дід.

Заліз на вершечок дуба і бачить, що на самому верху сидить півень, а на гілці висять жорна. От півник і каже дідові:

— Візьми мене і жорна додому, я тобі у пригоді стану.

Дід і погодився. А жорна ті були чарівні. Крутнеш їх раз і вискочить млинець, чи яблуко, чи шматочок м’яса. А півник також був незвичайний, а мудрий, як сто мудреців. Стали тоді старі жити в добрі та достатку.

Одного разу дізнався про жорна пан і захотів забрати. Приїхав пан до старих та й каже:

— Позичте мені свої жорна. До мене мають гості приїхати, а я не маю чим пригостити.

Дали баба з дідом панові жорна і він поїхав.

Минув час, а пан не повертає жорна. От півник й каже:

— Піду я до пана по жорна, а ви не сумуйте без мене.

Взяв у торбу трохи зерна та й пішов. Іде, іде, а назустріч йому лисичка. От вона й питає:

— А куди це ти йдеш?

— До пана жорна забирати, — відповів півник.

Тоді лисичка стала просити, щоб він узяв її з собою.

— Добре, лізь у торбу, — відказав півник.

А потім півник забрав з собою ще вовка та ведмедя. От прийшов він до пана та й став кричати:

— Пане, пане, віддай жорна!

Пан почув це і наказав вкинути його до гусей, щоб вони його защипали. Але півник випустив лисичку і вона всіх їх поїла.

Знову півник став кричати:

— Пане, пане, віддай жорна!

Розсердився пан та й наказав вкинути півника до овець, щоб вони його затоптали. Але півник випустив із торби вовка і він поїв усіх овець.

Кричить півник на тину:

— Пане, пане, віддай жорна!

Тоді пан вкинув півника до волів, щоб вони його рогами закололи. Але ведмідь виліз з торби і розправився з ними усіма.

Тоді пан розлютився та й наказав півника утопити. Але той випив всю воду, вилетів на дах та й кричить:

— Пане, пане, віддай жорна!

Тоді пан звелів півника спалити. Але він вилив усю воду, яку випив, у вогонь та й загасив його.

Не витерпів пан і віддав жорна. Повернувся тоді півник до баби і діда, і стали вони жити і горя не знати.