Дуже давно це було. Одного разу чарівниця переодяглася в бідну людину, постукала в будинок до бідних людей, де жили чоловік і жінка. Попросилася переночувати, а вранці запитала їх:
— Що ви хочете найбільше?
А вони сказали:
— Хочемо маленького синочка.
Не пройшло і тижня, як чародійка подарувала жінці маленького хлопчика — завбільшки з горішок. Йшли роки, але хлопчик так і не ріс. Йому виповнилося п’ятнадцять років, але він був далі такий маленький. Чоловік із жінкою сумували, що він буде робити коли їх не стане.
— Та не сумуйте, — відповідав хлопчик з горішок, — я буду мандрівником.
Якось уночі, коли батько і мати спали, він виліз на дах, де гніздилися лелеки, і сів їм на шию та й заснув. Рано-вранці лелеки відлетіли в теплі краї, і хлопчик полетів з ними. Прилетіли до країни Африки і сіли на царський палац. Цар сказав:
— Ану схопіть лелеку, у якого сидить хлопчик.
Слуги спіймали і віднесли до царя.
— Господи, який ти маленький та ще й білий. Давай я подарую тобі брильянт за те, що ти такий маленький.
— Гаразд. Тільки прив’яжіть до шиї лелеки.
А весною, коли лелеки відлітали додому, сів хлопчик їм на шию і полетів додому. Батько і мати зраділи хлопчику. Стали вони багаті, продали брильянт і купили собі гостинців.
От так і стали вони заможними.