На окраїні лісу під деревом оселився дід мухомор. Він був пихатий і сердитий, на всіх бурчав, від дерева ганяв, нахвалявся життя зіпсувати, отруїти і з лісу вижити. Всі птахи і звірі його боялися, а того місця цуралися.

Неподалік від лісу, у селі жив горобець-молодець. Він був хлопець хоч куди, веселий, непосидючий та ще й сміливий. Одного разу прилетів він до лісу у гості до своїх родичів і як завжди весело запитав:

— Як себе маєте? Як живете-поживаєте?

А у відповідь почув:

— Та так собі поживаємо, спокою не знаємо, боїмося, що скоро й жити не буде де.

— А що ж так? — питає горобець-молодець.

— Та поселився у нас дід мухомор, життя від нього немає, — відповіли родичі.

Наш сміливець і говорить їм:

— Та чого ж ви його боїтеся! Візьміть і проженіть його із лісу та й годі!

Всі заохали:

— Що ти! Він такий страшний, отруйний!

А горобець-молодець і говорить:

— Я вам допоможу!

Полетів він на окрашу лісу, туди, де жив пихатий дід мухомор. Спустився на травичку перед самим носом у гриба і грізно гукнув:

— Гей ти, гидкий мухоморе! Говорить до тебе горобець-молодець. Вибирайся з цього лісу геть, бо візьму ножа, зріжу тебе під корінь, на гілочку повішу, засушу, тут тобі й смерть!

Злякався мухомор горобця-молодця так, що аж ноги в нього відросли. Дременув він із лісу, що й сліду не лишилося.

Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.