Жив в одному селі дуже багатий чоловік, а в нього працював бідний Іван. Була в нього старенька хатина, з якої вітер повністю зірвав покрівлю, В ній і жила вся велика Іванова родина. Настали важкі часи, а їсти було нічого. Прийшла весна, днем красна.
Треба щось сіяти, саджати, але не було чого. Дружина Івана сумує плаче. От і вирішив Іван піти до багача й попросити трохи насіння:
— Ясновельможний пане, чи не позичили б ви моїй сім’ї трохи насіння, бо зовсім немає чим засіяти нашу ниву.
Багатий чоловік дуже розлютився на бідного й почав кричати на нього:
— Ти великий ледащо, не хочеш плідно працювати, нічого я тобі не дам!
Засмутився Іван та й повернувся додому сумний-сумний. А надворі весна, днем красна. Світить ясне сонечко, пташки летять із теплих країв. А Іван з дружиною Марією сидять у садку й журяться. Раптом до них прилетіли дві ластівки та й почали ліпити під стріхою гніздечко. Коли воно було вже готове, то виклали його пір’ям, нанесли яєць. А невдовзі з’явились пташенята.
Одного разу звідки взявся змій і потягнувся до ластів’ячого гнізда. Трьох пташенят він схопив, а в їхньої матері з хвоста вирвав кілька пір’їн. З того часу ці птахи мають клиновидну форму хвоста.