Розповідав мені мій дід, а йому ще його дід історію про чарівну макітру Господа.
Якось потрібно богові було кудись піти на якийсь час. Він залишив керувати всім чорта, наказавши йому, коли посилати на землю дощ, коли вітер, коли град, коли тепло, а тоді додав:
— Якщо тобі самому сумно буде, то ось макітра з водою. Умочи у неї пальця, крапнеш і з тієї краплі зробиться такий самий, як ти. Тоді вже не сумуватимеш, тому, що буде з ким розважатись.
Промовивши це, бог пішов з неба. Щойно він вийшов за ворота, чорт прожогом до макітри, умочив пальця, крапнув краплю води і бачить, справді з’явився достоту такий самий, як він.
Тоді він став вмочати у воду разом усі десять пальців і поутворював багато тисяч таких чоловічків, доки вистачило води в макітрі Ось так через чарівну макітру і повелися чорти на світі.