У густому дрімучому лісі зозулька звила гніздо. В нього нанесла яєчок і вивела маленьких пташенят. їх було двоє: дівчинка і хлопчик. Маленьку зозульку звали Лада, а бешкетника — Якубком.
Зранку до ночі мати носила їм їстоньки, шукала черв’яків, учила літати, але в них ще не зовсім добре це виходить. Діти з кожним днем підростали на радість матері. Але трапилося горе...
У синім високім небі пролітав орел. Він побачив серед дерев гніздечко і вхопив одне пташеня, ним був Якубок.
Повернулася мама з полювання і побачила, що немає Якубка. Вона вся знервована полетіла його шукати. Зозуля літає і шукає свого синочка і по цей час чути:
— Якубку! Якубку! Якубку!.
Якщо прислухатися, як співає зараз зозуля, то це звучить так: «Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!».