Побралися юнак і дівчина. Була страшна бідність, це ще за кріпацтва. Осталася у жениха стара хата. Трималась хата, доки появилось двоє діток.
Однієї ночі упала стіна. Плачуть батько й мати. Чують голос долі:
— Змолоду погорюєш — на старість добре жити будеш.
На ранок пішла сім’я по миру. Йшли, йшли, сіли в полі відпочити. Діти потомилися. Іде пан шляхом. Його вразила врода жінки. Привітався. Розпитує.
— Йдемо у світ. Нічим жити, — говорить йому чоловік.
Пан вирішив купити жінку.
— Я обох виручу, — говорить він, — за ці гроші побудуєш хату, заведеш хазяйство, матимеш сім’ю. А жінку віддай мені. Попанує в мене.
Жінка не рішалась. Чоловік думає: «Я бідний. Помруть діти і жінка».
— Поживи хоч ти, — говорить жінці.
Вона погодилась. Пан на радощах дав рукавець золота. Чоловік плаче над дітьми, а тут орел де взявся. Схопив торбу з золотом і поніс.
Чоловік зостався з дітьми. Розгубився, йде із сльозами до села. Під селом яр і діти бояться йти. Взяв батько дівчинку на руки, поніс через яр, а хлопчик лишився. Доки вернувся — хлопчика вовк украв. Кинувся наздоганяти, та вовка не доженеш. Поки повернувся, дівчинку другий вовк поніс.
Пішов далі від свого горя. В степу стояла економія. Пан найняв чоловіка овець пасти. Виснажений, залишився. А панові білі овечки, погано окуповувались. Ось сказав він чоловікові:
— Що за рік дадуть білі овечки — те твоє. А що дадуть чорні — то моє.
Стали білі овечки окочуватися краще, ніж чорні. Пан вирішив розщитати наймита.
— Бери білих овечок і йди.
Білі овечки розбіглись. Не може чоловік з ними нічого зробить. Ледве догнав до села. Говорить господарю:
— Не можу удержати овець.
А той йому:
— Якось відбили люди дівчинку у вовка. Найми дівчинку.
Побачив чоловік її і пізнав свою дочку. Гонять овець удвох. У селі зупинились.
— Аби мені підпасича, — говорить чоловік до хазяїна, — давно колись відбили люди хлопчика у вовка. Бери його, він сирота.
Впізнав сина чоловік, зрадів. Майже ціле літо гнали овець утрьох. Притомились. Звернули в економію. Батько питає робітника:
— Спитай у пана, чи не купить моїх овець.
— Пан помер, — відказав робітник.
Вийшла пані, пізнала свого чоловіка:
— Будеш мені за хазяїна і за пана.
Став чоловік хазяйнувати. А неподалік дуб стояв старий. Спиляли якось дуб, а на ньому гніздо було. А з гнізда випав рукавець із золотом...