Жили були дід і баба. Баба сиділа дома, пряла пряжу, а дід ходив у ліс на полювання.

Одного разу дід зібрався на полювання. Іде і бачить, біжить заєць. Дід хотів його вбити, але заєць промовив людським голосом:

— Не вбивай мене, я тобі в пригоді стану.

Дід пожалів його і відпустив. Ішов, ішов і зустрів вовка. Вовк так само, як і заєць, попросив діда його не вбивати. Дід і його відпустив. Потім йому трапилися ведмідь і лисиця. Дід і їх відпустив. Так і повернувся додому ні з чим.

Прийшла зима. В діда і баби не було що їсти. Одного вечора сиділи вони на печі і грілися. Коли це чують, що хтось шкребе в двері. Дід відчинив, а там стояли ведмідь, вовк та заєць з лисицею. Заєць заніс до хати моркву, капусту, бурячок. Лисичка принесла курей та гусей. Вовк пригнав отару овець. А ведмідь приніс меду. Дід з бабою були дуже раді. І стали вони жити-поживати і добра наживати.