Потоцький завжди носив зашпилену у піджаку голку з ниткою. Зустріне кріпака чи й пана дрібного і питає:
— Маєш голку?
— Ні, прошу пана.
— А, лайдак, безштанько! Штани розірвуться, грішним тілом світитимеш? Дивись, я — маєтний пан, а ношу голку!
І дає прочухана. Серед інших добре відлупцював і підпанка Кондратовича. А цей знав, що Потоцький по неділях може переодягтись і підмалювавшись під жебрака, ходити до вхідної брами в Софіївку і таким жебраком просить милостиню.
Ото ж Кондратович зустрів Потоцького, що повертався додому із жебракування і питає:
— Маєш голку?
— Ні, — каже той.
— Дивись, я уроджений шляхтич, маю четверо кріпаків, а ти лайдак, жебрак.
І віддячив Потоцькому, як сам хотів.