Жив на світі зайчик. Одного разу у нього захворіла мама. Побіг зайчик у ліс матусі по квіти, щоб чимось порадувати маму.

Біг та зустрів ведмедя. Каже до зайчика ведмідь:

— Чому ти такий сумний?

— У мене захворіла мама! — відповів зайчик.

— На, зайчику, даси мамі меду, — відповів ведмідь.

Біжить зайчик далі, зустрів він білочку. Білочка й питає у зайчика:

— Чому ти сумний зайчику?

— У мене захворіла мама, — каже зайчик.

— На, зайчику, передай мамі грибочків і горішків, — сказала білочка.

Подякував зайчик і побіг. Біжить зайчик по лісі, побачив квіти. Квіти ці були не прості. Хотів він зірвати, а квітка каже:

— Не рви мене, я виконаю твоє бажання.

Зайчик загадав, щоб його мама одужала. Прибіг додому, а мама його вже здорова. Зайчик дуже зрадів і жити вони жити і зла не знати.