Задумав якось чоловік обхитрити лисицю, яка ласувала його курми. Довго думав та й придумав. Набрав повен мішок соломи, зробив у одному місці дірку і положив туди курячу голову. Взяв мішок і пішов на базар. По дорозі зустрічає лисицю. Вона йому говорить:

— Бачу, бачу якісь гостинці несеш!

— Які там гостинці, курей несу на базар продавати! — мовив чоловік.

— Продай мені!

— Купи.

— А що ти за них хочеш? — поцікавилася лисиця.

— Та з кого по сім з половиною карбованців, а з тебе сім.

На тому й погодилися.

— На, рахуй гроші! — сказала лисиця.

Порахували.

— А тепер давай курей!

— Бери, не хочу, щоб порозлітались!

— Як мені їх брати?

— Лізь у мішок, — сказав чоловік.

Лисичка із жадібності полізла в мішок. А чоловік взяв та й зав’язав його. Просилася лисиця:

— Чоловіче! Пусти мене, мені ніколи.

Мовчить чоловік і йде далі.

— Отаке, був день, а стала ніч!

Бідкалась-бідкалась і замовкла. Прийшов чоловік на базар, а лисиця мовить сама до себе:

— Ніколи не була на базарі, а тепер побуду. Не знала, скільки коштує моя шкура, а тепер дізналась.

Так чоловік обхитрив лисицю і багато грошей отримав за її шкуру.