Задумав якось чоловік обхитрити лисицю, яка ласувала його курми. Довго думав та й придумав. Набрав повен мішок соломи, зробив у одному місці дірку і положив туди курячу голову. Взяв мішок і пішов на базар. По дорозі зустрічає лисицю. Вона йому говорить:
— Бачу, бачу якісь гостинці несеш!
— Які там гостинці, курей несу на базар продавати! — мовив чоловік.
— Продай мені!
— Купи.
— А що ти за них хочеш? — поцікавилася лисиця.
— Та з кого по сім з половиною карбованців, а з тебе сім.
На тому й погодилися.
— На, рахуй гроші! — сказала лисиця.
Порахували.
— А тепер давай курей!
— Бери, не хочу, щоб порозлітались!
— Як мені їх брати?
— Лізь у мішок, — сказав чоловік.
Лисичка із жадібності полізла в мішок. А чоловік взяв та й зав’язав його. Просилася лисиця:
— Чоловіче! Пусти мене, мені ніколи.
Мовчить чоловік і йде далі.
— Отаке, був день, а стала ніч!
Бідкалась-бідкалась і замовкла. Прийшов чоловік на базар, а лисиця мовить сама до себе:
— Ніколи не була на базарі, а тепер побуду. Не знала, скільки коштує моя шкура, а тепер дізналась.
Так чоловік обхитрив лисицю і багато грошей отримав за її шкуру.