Колись давно, ще за царя Гороха це було. В деякім лісовім царстві жив король Боровик.

Одного разу сидів він під березою і на гриби дивився. Надумав він на війну йти. Став примовляти, на війну запрошувати:

— Приходьте, Білянки, до мене на війну.

Обізвалися Білянки:

— Ми, грибові дворянки, не підемо на війну.

— Приходьте, Рижики, до мене на війну, — запрошував король.

— Ми, заможні мирні чоловіки, не підемо на війну.

— Приходьте, Грузди, до мене на війну, — невгамовно продовжував король.

— Ми, Грузди, діти дружні, не підемо на війну.

І зрозумів король Боровик, що йому треба жити у мирі і злагоді.