Жив на світі хлопчик, якому ніколи не щастило. У нього не було ні сім’ї, ні роботи, ні грошей. Він завжди ходив засмучений, з ним ніхто не хотів дружити, його ніхто не любив.
Одного разу хлопчик-невезунчик пішов у ліс. Там він зустрів чоловічка. Той у нього запитав:
— Ти чого такий засмучений!
— Та нічого.
— Чому ти сам?
— Тому, що у мене немає друзів!
— А чому у тебе немає друзів?
— Тому що ніхто не хоче зі мною дружити.
— Чому?
— Тому що я невезунчик.
— Я можу це виправити!
— Як?
— У мене є чарівна квітка!
— А чому вона чарівна?
— Тому що вона виконає всі бажання, які ти загадаєш. Хочеш я тобі її дам?
І він дістав із-за пазухи квітку від якої зразу ж полився надзвичайний аромат. Її пелюстки переливалися яскравими фарбами. Серединка виблискувала позолотою. Вона була така гарна, що очей від неї не можна було відвести.
— Та-ак я ду-уже хочу!
— Ну що ж візьми її і будь щасливий, — промовив чоловік, віддаючи хлопчику квітку.
Як одразу радісно та весело стало нашому невезунчику. Він мало не забув подякувати доброму чарівнику. Але все-таки спохватився, щиро подякував чоловікові і побіг до своїх однолітків. Як не дивно, але хлопці із радістю прийняли його до себе у гру.
І з того часу хлопчик зажив радісно та щасливо.