Перший був старший птах кук. Жінка звеліла йому зібрать птаство і зробить із кісток їх гніздо. Усі позлітались, тільки крука нема. Кук вийшов і питає:

— Все птаство є?

Кажуть:

— Крука нема.

Нема його день, нема й другий. Птаство сидить два дні не ївши. На третій день прилітає крук.

— Де ти був? — питає його кук.

— Літав по світу, розглядував, чого більше: гір чи долин.

— Чого ж більше?

— Долин, — каже.

— Брешеш, — каже, — повинно бути по половині.

— Долин, — каже, — більше, бо я тую гору за долину рахую, де вода стоїть.

Кук одпустив птаство попоїсти, а на другий день велів усім зібраться. На другий день усі птахи позлітались, тільки крука нема. Кук вийшов і питає:

— Є все птаство?

— Крука, — кажуть, — нема.

Нема його день, нема його другий; сидить птаство уже два дні не ївши. На третій день прилітає крук. Кук вийшов і питає:

— Де ти був?

— Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого.

— Якого ж більше?

— Сухого, — каже.

— Брешеш. Зеленого більше.

— Ні, — каже, — сухого більше, бо я й те дерево за сухе рахую, що хоч одна голлячка суха.

Кук одпустив птаство попоїсти, а на другий день велів усім зібраться. На другий день злетілось усе птаство, а крука нема. Ждуть його день, ждуть його і другий день — нема крука. На третій день прилітає крук. Кук його і питає:

— Де ти був?

— Літав по світу.

— Що ти робив?

— Вередував, чого більше: жінок чи чоловіків.

— Чого ж більше: жінок чи чоловіків?

— Жінок, — каже, — більше.

— Брешеш, — каже.

— Жінок більше, бо я того чоловіка за жінку рахую, що жінку слуха.

Кук тоді собі по голові пустив: «Се погано, це й я жінку хотів послухать». І сказав їй, що її вже не послухає.

Птаство збунтовалось і хотіло вибрать старшого. Сокіл сказав:

— Я його заб’ю, тільки викличіть на гору.

Дуб стояв над горою над тією. Зозулька почала дразнить; прилетіла до нори і все:

— Куку! Куку!

Кук розсердився, виліз із нори — вона на дерево. Він у нору. Злетіла зозуля з дерева, прилетіла до нори:

— Куку! Куку!

Кук розсердився, виліз із нори — вона на дерево. Кук сховався у нору. Вона знову:

— Куку! Куку!

Кук в третій раз погнався за нею і сів на сук. Сокіл і убив його. Той упав. Птаство не знає, чи він убитий. Зозулька все нижче підлетить та все:

— Куку! Куку!

Він мовчить. А далі вже сіла коло його, а після на його:

— Куку!

Він мовчить. Тоді вона:

— Хи-хи!.. Кукуку по куку!

Сокіл став на місце кука. Зозуля, як летіла, ще дразнить кука; то знесла яйце — другі птиці взялись висидіть. З того часу вона на своїх яйцях не сидить.