Перед святим Миколаєм сходяться вовки на Чорну гору, там каже їм святий Миколай, котрий має що з’їсти за цілий рік. Був межи вовками і один кривий вовк. Він усе приходив на самім послідку, а як прийде, то пхається на самий перед, аби йому святий Миколай сказав, що має з’їсти. Тоді Миколай і каже:

— Іди, там пасеться стадо свиней, а межи ними є одно криве, то маєш з’їсти.

Приходить вовк до свиней та й каже:

— Я се криве маю з’їсти.

— Добре, — кажуть свині, — але вперед викопай яму глибоку, а потому будеш їсти, бо з нас, свиней, світяться кості на великодні свята, а ти будеш кидати по полю? Потому, як із’їш, та й кості скидаєш у яму, прикидаєш їх землею та не будеш мати гріху.

Викопав вовк глибоку яму та й каже до свиней:

— Тепер я вже буду їсти.

Свині трутили його в яму, а сами утекли. Заки вовк виліз з ями, то вни були вже в селі.

Чекає вовк голоден цілий рік. Аж знов перед Миколаєм прийшов на Чорну гору. Перепхався він на самий перед і каже до святого Миколая:

— Скажи мені, що я маю з’їсти за сей рік?

Тогди Миколай каже до нього:

— Іди, там над ставом пасеться стадо гусей, а межи ними є одно криве гуся, та то маєш з’їсти.

Прийшов вовк над став і каже до гусей:

— О, се я криве маю з’їсти.

Тогди гуси кажуть до вовка:

— В нашого ґазди ниньки весілля, а ти як з’їш гуся, то ми будем ся смутити; уперед нам заграй, аби ми погуляли, а потому будеш їсти гуся.

Гуде вовк на губу, а гуси навколо нього крутяться; обкрутилися так два рази, знялися й полетіли, а вовк сам лишився.

Чекає вовк знов рік голодний. Перед святим Миколаєм прийшов він на Чорну гору і знов перепхався на самий перед. А Миколай каже до нього:

— Іди, там сама кобила пасеться, то маєш її з’їсти.

Прийшов вовк до кобили та й каже їй:

— Я тебе маю з’їсти.

Тогди кобила каже до него:

— Мене ґазда лиш підкував, я ще навіть йому не відробила за підкови; розкуй мене, підкови склади, а ґазда прийде та й собі забере підкови.

Тоді вовк бере задню ногу; лиш хотів зубами злапати підкову, а кобила ударила його ногою по голові. Вовк лиш перевернувся, а кобила побігла тим часом додому. Лежав він так зо дві годині, заким відійшов. Потому встав та й поплентався до лісу.

Ішов чоловік рубати бильні до ціпа; аж дивиться, іде той вовк. Він став тихо у корчі, взяв билень у руки та й чекає. Але йде вовк попри корч та й каже сам до себе: «Ой, господи, взяв би-с добрий билень та мене покигнув дурного». Як чоловік учув то, вискочив з корча і вдарив вовка через плечі. Вовк настрашився і утік. Вибіг він у поле та й каже сам до себе: «Ай, боже, як ти на мене завзявся. Я лиш сказав, а ти вже й зробив!»