А то як коваль з пуда заліза зробив пшик.

Один хлібороб каже ковалеві:

— Вийде з пуда заліза леміш?

— Вийде, та ще й добрий!

— Бери залізо, та й роби!

От він робив, робив...

— Ні, — каже, — не вийде леміш, а вийде чересло.

— Ну, роби чересло!

Робив, робив...

— Ні, — каже, — не вийде чересло, а вийде сокира.

— Ну, роби сокиру!

Робив, робив...

— Ні, — каже, — не буде сокира, а буде долото.

— Ну, роби й долото!

Робив, робив...

— Ні, — каже, — не буде долото, а буде швайка.

— Роби швайку!

Робив, робив...

— Ні, не буде швайка, буде шило.

— Та роби й шило!

Заплескав, устромив у воду загартувать, — воно й зашипіло.

Мужик:

— Еге, бач, — каже, — що воно вийшло — пшик! Ну, приходь же по гроші!

Коваль пішов і хлопця взяв:

— Гляди ж, — каже, — як буду гроші просити, і ти кажи: «Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато».

Приходять. Мужик як схопив коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати! А хлопець за дверима кричить:

— Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато!