Жив собі бідний чоло­вік. Мав жінку і двох хлопчиків, і не було їх чим годувати. Пішов до пана просити пшениці.

А пан каже:

— Дам тобі, але за це будеш мені рубати ліс.

Пішов чоловік у ліс. Рубає, а з дупла вилетіла пташ­ка. Він взяв її, приніс додому і дав хлопчакам гратися. У пташки під крилом було щось написано, але ніхто у сім’ї не вмів читати.

Та пташка знесла яйце. На ньому було написано: «Хто чого не має, хай подумає і буде мати, що наду­мав». Жінка віднесла те яйце на ринок, люди прочи­тали напис і дали їй за яйце великі гроші.

Приходить до того чоловіка пан.

— Чому не йдеш у ліс на роботу? — запитує він.

А чоловік говорить:

— У мене є пташка така, що несе коштовні яйця. Я за ті яйця беру великі гроші і з того живу.

— Покажи мені ту пташку, — говорить пан.

Подивився пан, а під крилом написано: «Хто з’їсть мою голову, буде царем, а хто з’їсть серце, буде коро­лем».

Просить пан, щоб бідний чоловік продав йому ту пташку. І продав бідняк пташку. Дав йому пан грошей, дав трохи поля й лісу, а пташку забрав. Приніс її додому і дав кухарям, щоб зготували для нього са­мого голову, а для його сина — серце. Кухарі приготували.

А там гралися з панськими дітьми хлопчики того бідного чоловіка. Забігли вони до кухні, побачили м’ясо, і старший з’їв голову з пташки, а менший — серце. І подумали вони: «Що ж нам тепер буде?» Налякалися і повтікали.

Бігли вони, бігли, старший брат біг швидше, а менший відстав. Настав вечір. Менший брат зайшов до одної бабки і попросився ночувати. Побачила бабка, що кожного ранку під подушкою у хлопчика лежать гроші. Вона забирала їх, а на другий ранок гроші знов з’являлися. Вирішила вона не відпускати хлопчика. Так він і жив у бабки та пас їй корову.

Коли хлопець зрозумів, що під ним з’являються гро­ші, почав забирати їх сам. Бабці це дуже не сподоба­лося, і вона відправила хлопця. Пішов він у місто панам воду носити. Побачили пани, що в нього є ба­гато грошей, та й оженили його на одній своїй дівчині.

Питає його якось жінка:

— Звідки у тебе такі гроші?

Він і розповів їй історію про пташку, з якої з’їв серце.

— Покажи мені те сердечко, — говорить жінка.

Він викашлянув чарівне серце, обтер і дав їй поди­витися. А вона вкинула його собі в рот і ковтнула. І вже не в нього, а в неї під подушкою почали з’явля­тися щоранку гроші.

Проганяє вона чоловіка. Заду­мався той: «Куди йти?» Пішов він від жінки, куди очі дивилися. Довго йшов і зайшов до великого саду. Там були яблуні, груші й сливи.

Зірвав він грушку, з’їв і перекинувся на козу та й дуже налякався. «З’їм ще сливку», — думає. І як з’їв сливку, то знову зробився людиною, але не такою, як був, а циганом. «Спробую ще яблуко з’їсти. Що з того вийде?» З’їв він яблуко. І зробився дуже краси­вим, набагато красивішим, ніж був.

Нарвав він у кошик тих грушок, сливок і яблук та й пішов на ринок продавати. І таку велику на все те по­клав ціну, що ніхто не може купити. А як підійшла його колишня жінка, дав їй покуштувати грушку. Вона вкусила і зразу зробилася козою. Чоловік накинув на неї поводок і повів. Та зробив собі колісницю, запряг козу і все нею возить. Та й б’є скільки хоче.

А його старший брат уже на той час був царем. До­несли йому люди, що такий і такий знущається над козою. Викликав його цар до себе.

— Навіщо ти знущаєшся над козою? — запитує цар.

А той розказує усю історію про те, як його батько пра­цював у лісі і приніс чарівну пташку. І все розказав. Цар зрозумів, що це його рідний брат та й каже:

— Бий добре ту козу.

Бив він козу, аж поки вона не повернула серце ча­рівної пташки. Тоді він дав їй з’їсти сливку, і коза зробилася циганкою й пішла геть.

А він знову кожно­го ранку почав збирати на своїй постелі гроші і дуже розбагатів. І було в нього стільки грошей, що він по­сватав королеву дочку. А як старий король помер, сам став королем.